[3 Doors Down, Creed, Finger Eleven - Summer Of '99]. Збірка, щоб прогріти слухача перед ностальгічними турами. Тематично тут підібрані головні хіти трьох гуртів кінця 90-х, початку 00-х (тут можна додати, що відомих пісень в них більше і не було після цього періоду). Все це умістилося у 20 пісень, серед яких дійсно є все найвідоміше. Не бачу сенсу тримати в себе окремі Best Of кожного з цих виконавців, бо Summer Of '99 справляється з цим дуже добре.

Thanks for the info on Carol of Harvest!

The Best of Hooverphonic (2016). Всі пісні з 2-го диску, окрім Expedition Impossible є на Singles 96/06. Треки, яких немає на Best of, але присутні на 96/06: доволі відома Inhaler, Wardrope, Barabas, One та Lung (Happy Go Disco Mix). Для тих, хто вважає, що гурт колись пішов не туди, мабуть, вистачить збірки синглів (переважно тріп-хоп), тому що все важливе там дійсно є. Кому цікаво послухати, що було потім, то 1-й диск з Best Of є мастхевом - там зібрані найпопулярніші пісні останнього періоду. The Night Before (2010): Anger Never Dies, The Night Before, Heartbroken, One Two Three; Reflection (2013): Amalfi, Ether, Boomerang, Gravity; In Wonderland (2016): Badaboum, Hiding In A Song, I Like The Way I Dance, Deep Forest; 4 пісні з оркестрового альбому: Happiness, Vinegar & Salt, Unfinished Sympathy, Renaissance Affair; + нова You. З Best Of вийшла б дійсно класна збірка, якби замість оркестровок додали ті 4 сингли з 96/06 (без Lung Disco mix), але й так добре - є з чого обирати.

Down - Stone the Crow (2020). Дивний цифровий реліз, бо на відміну від більшості компіляцій хітів інших виконавців, складається з перших двох альбомів. Виключеннями стали лише Swan Song з NOLA та пара пісень з Down II: спокійна Learn From This Mistake, та хвилинний кумедний джем Flambeaux's Jamming With St. Aug. Я за ними не сумуватиму. Головне, що всі хіти з цих альбомів тут є: найбільш оригінальна пісня гурту Stone the Crow, грувова Lifer, Rehab з її незабутнім рифінгом, Where I'm Going - яка б могла звучати в одному з трейлерів Hunt Showdown. Пісні представлені у випадковому порядку. Поки немає повноцінної компіляції "найкращого", ця добірка - зручний спосіб мати Down зажди з собою в одному місці, та гарна можливість познайомити когось з цим гуртом.

The Cure - Greatest Hits (2001) Дуже популярна збірка. Британське видання містить The Caterpillar та Pictures of You замість The Walk. Також ця компіляція отримала 2 нові пісні: Cut Here та Just Say Yes. Замість двох останніх, краще б додали Hot Hot Hot, Fascination Street або Letter to Ellise. Тому слід обрати 2 збірки з синглами: Staring At The Sea - The Singles (1986) та Galore: The Singles 1987-1997. Як результат -- 35 треків, серед яких є всі з Greatest Hits + вище згадані й не тільки. Але гурт дуже потребує оновлення у вигляді своєї Life-Span збірки, бо після 1997 були цікаві речі, як от Bloodflowers та інші 2 альбоми.

[Dokken - Beast from the East (live, 1989)] Для справжніх прихільників гурту - це скарб. Це не звичайний лайв на підтримку якогось новогу альбому. Якщо просто подивитися на трекліст, то стає зрозуміло, що перед нами ще й збірка найкращого - всі хіти з перших класичних 4-х альбомів + бонусом студійна версія нової на той час балади Walk Away, навіть знайшлося місце для бадьорої Turn on The Action з її креативними рифами. Цей лайв буде цікавим навіть звичайним слухачам на зразок мене, тому що демонструє пікову форму всіх музикантів Dokken. Шкода, що немає відео з цього концерту, або я не знайшов. Шукайте 2-дискову версію на 17 треків. Єдиний недолік - це якість записаного звуку: могло бути гірше, але й могло бути набагато краще. Тому майте це на увазі.

За той період, що охоплює The Best of 00-10, Ladytron встигли випустити 4 студійники - це приблизно 60 треків (було ліньки рахувати точну цифру). Яке це має значення? Існує ще делюкс-видання цієї компіляції, де представлено у 2 рази більше треків - 33 штуки, це половина від їхньої творчості на момент релізу Бест ОФ, що я вважаю нахабним для 4 альбомів у дискографії. Не можу себе назвати великим шанувальником цього проекту, але щось мати в колекції хотілося б. Я слухав делюкс-версію, але не можу її радити звичайному слухачу, бо мені особливо нічого з неї не запамʼяталося, можливо, крім beauty-2 та highrise, делюкс - виключно для фенів. Тому, на мою думку, краще звернути увагу на звичайне видання, де зібрані головні хіти у 17 композиціях. Буду чекати на нову компіляцію, яка буде охоплювати вже останні релізи.

(RHCP, The Getaway) Помітив, що ця платівка займає вже друге місце за прослуховуванням після Live at Slane. Це для мене суто весняний альбом. Нічого не можу з собою зробити: The Getaway мені подобається набагато більше ніж те, що рхчп зробили після повернення Джона.

SadSvit: Неонова мрія більше за Касету сподобався, непоганий альбом з оптимальною тривалістю, тому не встигає набриднути, чого я, наприклад, не можу сказати про який-небудь disko anksiyete.

JennyLee - Heart Tax (2022): Схоже що не мій формат. Дебютник ще ок був, але цей альбом викликає лише нудьгу, так само як і цьогорічний запис Warpaint - Radiate Like This. Запам'яталась лише Tickles, а фіт з Гааном взагалі щось дивне - як можна було записати настільки прісний трек у такому складі?

Про останній ТБМ. Мабуть, важко вимагати щось від гурту, учасникам якого вже під 50. Вже точно настав час видавати збірку найкращого. А далі вже, або офіційно завершувати діяльність або шукати нову вокалістку, тому що не вистачає тієї енергетики, що була їм притаманна ще 10 років тому.

Radiate Like This взагалі не зайшов, Heads Up бадьоріший за нього був. Перша EP-ка так і залишається самою цікавою. Треба глянути, що там у Дженні Лі.

The xx, після дебютника важко слухати, мабуть, і справді відхід Баріа так позначився.

Завжди більше подобався Грейвс, у Данзіга сольні записи мені більше заходять, аніж його творчість у Місфітс.

Той випадок, коли зрозуміло, чому втік Мілічевіч. Америка дуже нагадує ситуацію з One more light, хоча останній хоча б викликає бажання послухати раз у декілька років, це єдина різниця. З Love, Lust, Faith and Dreams ситуація трохи краща, але виникає почуття, ніби він записаний у часи This Is War, навіть релізнувся душе швидко - через три роки. Поки слухав, зловив передоз від постійних А-УААА-ААООО. Америку та це диво потрібно слухати тільки тру дай-хайрд фенам єсуса. Я до них себе не відношу, тож краще переслухаю недооцінений (у рамках цієї групи) дебютник, ось де була справжня брила. This Is War непоганий, але багато філерів у другій частині.

Деякі речі незміннні: що тепер, що 10 років тому я так і не зміг полюбити Редіохед. Можливо, якщо б тут ніхто не співав, було б приємніше слухати, хоча в мене рхчп в топі)0 Paranoid/android - найкрутіше, що вони змогли записати на мою думку.

Послухав три останніх роботи Rise Against, ну такє. Важко навіть виділити кращий альбом. Все ж таки, мабуть воно для мене виглядає наступним чином: Nowhere Generation>Wolves>The Black Market. Написання хітів стало важко даватись Маккілроту.

Хочеться відзначити нетривале явище під назвою D.A.R.K – спільний проект Долорес та Енді Рурка (Смітс, Моррісі). Підсумком їхньої спільної творчості став Science Agress 2016 року. Проста, легка, розбавлена синтами альтернатива з хітовим аранжуванням. Рурк, на диво, дуже класний гітарист, чудове музичне чуття. Мій фаворит – це опенінг Curvy, але з альбомом слід ознайомитись цілком.

Останній альбом Кренберіс вийшов душевним, не без хітів. Чудове прощання.

hello! :3

И тебе привет!

Спасибо, и у тебя!

Fine, thanks. How are you?

Nice charts

hey!

http://youtu.be/wb-m5O3huCs