Привіт. А ти про музику більше ні на яких платформах не пишеш? Я от слухаю зараз Chic "I Want Your Love" і точно пригадую душевний текст від тебе про цю композицію. А от де його бачив вже навіть хз.

JC. VooDooSh(Темница) vs KING_spb(Крепость) 14.11.2020. Норм. Цілеспрямовано дивишся Вудуша чи просто геройський пвп?

https://www.youtube.com/watch?v=QivrnBfvoME Натрапив на такий-от трек, який мене просто розірвав. Я так розумію, що подібне підпадає під ярлик "atmospheric dnb"? Може знаєш щось в плюс-мінус такому ключі? Або ж просто підкинь якогось крутого драму на свій смак.

Ахаха, суровий в тебе на RYM вердикт для кейтбушівського "Lionheart". За що ти її так?

Алло, привет... Что случилось? Выезжаю... Вы где запропастились? А где мой белый сильный?

Hello, are you into dub techno?

"My Confession" супертрек, поєднує в одне ціле дарк-ембієнт і драм-н-бейс, який до цього в альбомі йшов по суті окремо. В цілому враження від "If You're Into It, I'm Out of It" позитивне, хмурий атмосферний матеріал, який тримає увагу. При цьому на Xanopticon і Alec Empire мало схоже :)

Xanopticon можна послухати для загального розвитку. Його музика мені більше схожа на екстремальну форму idm, ніж брейккор. Такий скажений варіант Autechre. Алека Емпайра я й сам толком не слухав, лише у складі Curse of th Golden Empire, ATR дещо і колаборації. Спільний альбом з Мерцбоу під назвою "Live CBGB's NYC 1998" можу порекомендувати взамін, шумовий терор високого класу. / Я вже багато років слухаю музику виключно вдома після роботи. В певний момент почалися проблеми зі слухом, коли тягав з собою навушники скрізь, де тільки можна. Та й в принципі слухати музику на вулиці чи в транспорті — це що попало.

А я все з інтересом чекав, коли ти побачиш моє питання :) Знаю, що просто проігнорувати було б явно не в твоєму стилі. А що, робота заважає музику слухати? Ти ж ніби й раніше не задротив по сотні треків на день, як деякі. / Christoph de Babalon взяв на замітку, ластфм показує, що в схожих Алек Емпайр і Xanopticon, так що приблизно здогадуюся, що мене чекає.

Привіт. Може є щось техно-трансове на приміті по типу Aoud?

Дякую за традиційно хорошу рекомендацію. Я, до речі, як не качну якесь техно або хаус останніх років, в тебе воно завжди вже є в прослуханих. Останній випадок — Ansome :)

Включив I Hate Models — і це те, що треба. Цікаво, що тут техно замішане з трансом (не чув таких комбінацій раніше). Причому транс нагадав про раннього Арміна, так що кайф взагалі.

Якщо чесно, не сприйняв Klein в розрізі деконструкції аренбі, стилістично взагалі складно цю музику охарактеризувати. Ти бачив відео на "Cry Theme" і "Marks of Worship"? Дуже моторошне відчуття від такої творчості, ніби розкопки архаїчного зла. Як би дивно не звучало, але в мене асоціації з групою Khlyst :) / Я бачив твій телеграм-канал, очікувано толково пишеш, а от підписатися завтикав, виправляюся.

"An auteur account of post-American wasteland", "art for days when no place feels like home". Це про Амобі пишуть. Не знаю, що в цьому такого особливого і які емоції має викликати альбом. В мене ніяких не викликав. Що слухав, що не слухав :) От в Klein відчувається щось дуже своєрідне і те, що називають "forward thinking". Особливо з відеорядом вражаюче виходить. Але її я теж поки слабко розумію.

Ага, доброти поменше слухаю останнім часом, ніж зазвичай. Постійно в якийсь жестяк заносить. / Спасибі за рекомендації. Гортав тут топи за рік різних видань. Так все нудно і буденно, наче варіації одного списку скрізь. Традиційно лише в топі Вайру знайшов для себе цікаві позиції, хоча і в них з роками якось все менше музики, яка мені подобається. Jlin і Chino Amobi — якась тотальна муть, набір звуків.

Підкинь тайтлів по цьогорічному техно/хаусу, а то я щось випав з колії.

Ауа, пусі пауа!

Забавно. Схоже на Татарку, тільки краще :)

Я й сам часто про це думаю, але завжди знаходяться речі, які здатні здивувати. Чим більше знаємо — тим менше знаємо :)

В світлі твоїх дослідів з уважним слуханням пораджу музику Eliane Radigue (спробуй в першу чергу "L'île re-sonante"). Дивовижний випадок багатства змісту при радикальній скупості форми.

Філліпс — це швейцарська тусовка Schimpfluch-Gruppe, музика у всіх учасників там абсолютно божевільна. Тому обережно, одразу попереджаю, щоб не було сюрпризів. Fear of God в порівнянні з тим, чим Дейв займався пізніше — квіточки :)

А що в твоєму розумінні "уважне слухання"? Взагалі не відволікатися на сторонні справи на час включеного альбому?

"Narkopop" для мене впевнено займає місце в десятці кращих цьогорічних альбомів (якщо цікаво, на перше місце зараз би поставив Dave Phllips "Rise"). І загалом в каталозі Gas це достойна позиція. Нехай запис не такий мінімалістично-строгий по формі, як попередні роботи, але не думаю, що дещо відчутніша варіативність в плані мелодій псує картину в цьому випадку. Особливо відмічаю для себе заключну композицію. Ситуація, ідентична до попереднього альбому. Там теж мене фінал найбільше проймає. / Музика Gas добре працює на рівні асоціацій. Траплялися забавні коменти з цього приводу. Наприклад, про те, що скупий біт Gas нагадує дискотеку у сусіда, на яку тебе не запросили і від якої чути тільки легке відлуння :) Для мене ця асоціація не працює, бо я не бачу в музиці Gas місця для людської присутності, тут скоріше звукова матерія виходить на метафізичний рівень. Не до приземленості, словом :) Ще цікава фраза самого Вольфганга про свій намір "to bring the forest to the disco, or vice-versa".

Не думав, що тобі Gas сподобається, після твого прохолодного прийому Yagya. Хоча у Фойгта скоріше ембієнт, ніж техно, на альбомах.

Пауелла я вже раз прогнав, враження такі точно, як в тебе. / Примітивний панковий блек люблю, тому за рекомендацію по Vordr спасибі.

Послухав трохи більше Bizarre Uproar і змінив свою думку в кращу сторону. Якщо раптом надумаєшся знайомитися, то бери "Unsafe and Insane", "Liha-Evankeliumi" або "Rape Africa". Перші два сам автор проекту вважає найсильнішим своїм матеріалом.

Так, Watain більш ніж сумнівна позиція, це ж група з розряду акул шоу-бізнесу по типу Behemoth, Dimmu Borgir і т.д., хай і трохи скромніша, та все ж. На момент випуску "Casus Diaboli", вірогідно, дещо інакше вони сприймалися :) / Про "мимокрокодил" я теж вчора подумав, коли слухав і читав про DsO. Не тягну на цільову аудиторію в розумінні творців ну ніяк.

NED взагалі по суті своїй схожі на секту :) Мені їхні погляди зовсім не близькі, але такий рівень заглиблення в предмет, звісно, викликає повагу.

Щоправда, дещо неочікуваними стали слова Хас'ярла, прочитані в одному інтерв'ю, про те, що він не може слухати нойз/індастріал/пе, хоча й вважає цікавими погляди, розповсюджені серед виконавців подібного. Мені здається, у бажанні відділитися від людської отари більш дієвим способом є організація саме пе-проекту. Блек же з музичної точки зору все рівно лишається поп-музикою, хоч що ти з ним не роби, тому не дивно, що в ньому значний відсоток поверхневих слухачів-зівак. Хоча питання щодо того, яким способом можна органічніше втілити сатанізм в музиці, для мене все ж лишається відкритим. Шум ближчий до його руйнівної і ненависницької суті, але він і більш приземлений, низький і тваринний в порівнянні з бм. Для метафізичних копань в ньому замало простору. Не дивно, що Аспа поєднує ці способи вираження.

Прогнав рекомендовані тобою записи DsO. "Inquisitors of Satan" я, здається, і раніше слухав, матеріал ніби й такий, як я люблю, але не сприймається ну ніяк, емоційна байдужість замість позитивної/негативної реакції. А от довгі речі нарешті справили враження, співмірне із загальним статусом групи в бм-контексті. Колосальні опуси, які тримають необхідну атмосферу протягом всієї тривалості композицій, внаслідок чого немає бажання відволікатися на технічну сторону і розкладати почуту музику на складові. Взагалі відсутнє відчуття того, що слухаєш по суті метал. Слідом захопив "Kénôse", цей запис теж добре зайшов, сподіваюся, після цього й повноформатні альбоми вдасться розкурити. Також почитав інтерв'ю, тексти, рецензії на музику, складається враження, що DsO — група, в творчості якої найсерйозніше пропрацьований ідеологічний аспект в усьому бм.

Drudkh, звісно, топова група, але, на мій погляд, добряче так переоцінена. Далеко не всі записи у них однаково заслуговують на увагу. Для себе відмічаю "Forgotten Legends", "Лебединий шлях", "Кров у наших криницях" і "Slavonic Chronicles". Розхвалену "Autumn Aurora" не люблю, там якийсь прото-Діфхевен на альбомі :) А після "Крові" по суті самоповтори пішли плюс "Пісні скорботи і самітності" з хорошою задумкою і слабкою реалізацією. / Паган (мені подобається вживати контекстуальний синонім "довбославство") теж не слухаю, низькопробною мішурою він здається, якщо дивитися зі сторони.

Забавно, але Україна теж в цьому контексті пристойно виглядає. "Purity" від Hate Forest пульнув би в десятку ессеншіал бм-альбомів, наприклад.

В бм, я як погляну, куди рукою не подай, все фіни або французи. Найсильніші регіональні сцени, напевно.

У CB складно щось виділити, тут такий мінімалістичний матеріал, на хвилю якого або попадаєш, або ні. Блек-метал по принципу бритви Оккама, викладений в максимально простому, чистому вигляді, без будь-якої зайвої мішури. Я слухав в основному "Fist of the Northern Destroyer". / На фоні того, що останнім часом знову з'явився інтерес до бм, склав собі приблизний список того, що треба послухати. В найближчих планах — Ride for Revenge. DsO може після них спробую. Інтерес, до речі, повернувся після того, як взявся за різну музику екстремістської спрямованості, в бм є де розвернутися в цьому плані :)

Я по Clandestine Blaze скоріше, DsO мало слухав, якщо чесно, пам'ятаю, що нічого не зайшло, хоча брав на пробу різні періоди. Справа, напевно, в тому, що DsO теж від прогу недалеко відскочили, на "Drought", пригадую, так взагалі практично маткорова дрочка. Але в даному випадку враження про групу не остаточно сформоване, треба б нормально якось їх послухати. 20-хвилинні треки, про які ти писав, — це "Chaining the Katechon" та "Mass Grave Aesthetics"?

Мені-то деякий прог-рок і меншою мірою прог-метал подобається, але схиляюся до того, що для блек-металу такого типу вливання не потрібні. Зовсім не та музика, в якій доречна демонстрація майстерності виконавця.

Так, слухав вперше. Очікування були високі, але, на жаль, мало сподобалася група. Соляк крутий в кінці першої пісні, а так ентузіазм сильно знизився вже на другій композиції. Загалом матеріал нагадав прог-дез середини дев'яностих (перші два альбоми Opeth та "Crimson" Edge of Sanity, які я і зараз люблю), але набагато бідніший на мелодії і з невиразним вокалом. Якщо розглядати групу в контексті бм, то враження і того гірші. Напевно, всякі атмоблеки і прог-задротство в бм все-таки не для мене.

Пауелл тоді, якщо не помиляюся, грав паралельно з Леговельтом, тому мало хто його послухав :( Можна спробувати відео знайти, але це вже буде зовсім не те, звісно. Хасвелла вчора прогнав останній альбом, оригінально досить, але мені не сподобався, мутна каша. Not Waving спробую.

Добре, що ти про Пауелла написав, мені дуже по кайфу "Club Music", але альбом я б з високим відсотком вірогідності пропустив. А про Хасвелла взагалі не знав, хоча ім'я ніби мелькало перед очима. Зараз глянув послужний список і трохи присоромився: там і Consumer Electronics, і співпраця з Акітою. Тим більше цікаво, що він за техно грав.

Я теж не дуже розумiю, якi об'єднуючi риси у виконавцiв з таким тегом. Схоже на те, що mutant techno - це експериментальне техно останнiх рокiв п'яти, так само як outsider house - нова хаус-музика з пiдвохом.

Ninos du Brasil потяжна тема. Сам думаю вгризтися в музику з тегом "mutant techno", відчуваю, що багато цікавого можна знайти. Може шариш щось хороше в такому ключі?

Спасибi. Правда, хотiв собI нiк через нижнє пiдкреслення, але такий варiант вкрали. А через пробiл машина не пускає :)

Коли транс пару років тому слухав, у мене склалося враження, що там все так само печально, як і в металі. Є класичні виконавці стадіонного та психоделічного/гоа-трансу із класичними альбомами і окремі якісь вдалі проекти, а так просто засилля штампованого матеріалу і брак ідей. / "Шпонгл" справді не транс, а психоделічний даб/ембієнт, але близький до теми. / "ППК" якраз і грали на Казантипі в 1998 році :) Найвідоміший трек - "Воскрешение" (крутили його навіть на BBC Radio One), але мені найбільше подобається "Любовь без границ".

Прогнав тут знов кілька пісень від "Гостей", і згадалася мені ще одна виконавиця з нехитрим сценічним ім'ям Света. Якщо "Гості" зайшли в поп з боку драм'н'басу, то її музика - трансова поп-проекція (тим більше вона протеже крутого транс-проекту "ППК"). Радив би перший альбом оцінити, люта годнота, як по мені. В принципі такий махровий рашн-поп - музика на любителя, але "Гості" ж тобі сподобалися :)

Так, крута дуже група була. Забавно, що в очах середньостатистичного меломана вона сприймається як просто ще одна російська поп-група із дев'яностих, деякі пісні якої, як максимум, просто приємно іноді переслухати з ностальгійних міркувань :)

Я б скоріше на "Не любовь" поставив.

"We Spit on their Graves" там ще попереду :)

У "AMF" ознайомився поки що тільки з дебютною касетою, що виходила тиражем у кілька десятків копій :) Не знаю, може варто зробити знижку на те, що це проба пера, але взагалі не сподобалося, безізюмний такий дарк-ембієнт. Планую слухати ще альбоми, сподіваюся, далі краще. Але не виключено, що самі записи тут не дадуть повноцінне враження, а от живі виступи - інша справа.

У "BU" низький ККД насправді, постійна тяга до крупної форми, але в більшості випадків нічого цікавого запропонувати вони не можуть і по екстремальності не добирають, тому слухати нуднувато. Хоча трапилася парочка крутих релізів: "Rape Africa", на якій відмічу трек "Joukkohauta Pt.2 / Hate Your Face", такого заряду ненависті я в жодному іншому харш-нойзі або ПЕ не чув; "Bunker Sessions" на 99 брутальних шматків шуму; колаба із "Gelsomina" (от якраз дуже крутий фінський шумовий проект, планую послухати невдовзі детальніше); збірка "Fifteen Years of Filth and Violence", яку ще не зацінив всю, але перші два диски толковими здалися.

"Eomac" послухав ще тоді, коли ти його в тему "Lakker" заливав, але якихось яскравих вражень від альбому отримати не вдалось, треба б переслухати. Відео нормально так довбануте, чим і цікаве, а от сама композиція суперечливі емоції викликала, хз.